про кейс

Якось одного разу волонтери Starenki були у гостях у Лариси Семенівни, питали її про настрій, життя, як часто вона виходить на двір. І почули, шо достатньо рідко, так як є проблеми. Бабуся опустила очі, а потім різко випалила, що в неї нетримання. Зазвичай держава виділяє таким людям необхідні засоби гігієни, але у зв’язку з епідемією та зміною пріоритетів процес закупівлі порушився і підгузків, пелюшок та прокладок не буде до зими. Це означає, що якість життя деяких стареньких суттєво знизиться. Серед цих людей є і лежачі одинокі старенькі, прати яким кожен день просто нема кому, адже соцпрацівник приходить до них лише кілька разів на тиждень. Ті, хто пересуваються, як Лариса Семенівна, просто не можуть виходити з дому – раптом непередбачуване станеться дорогою у магазин чи лікарню. Допоможіть їм зберегти почуття власної гідності.